1

Хоча бажаємо ми спокою,
серце наше сповнене жалю.

Не допоможе споглядання твоїх страждань,
це був для нас найбільший біль.
  

2

Якщо подивишся ти в небеса вночі,
здаватиметься, що посміхаються зірки,
бо в одній з них живу і я,
бо на одній з них посміхаюсь я!

В одного тебе є зірка, що може посміхатись.
  

3

Не плачте,
все уже позаду,
звільнившись від страждань,
але лишіть мені в годину туги
побути з вами ще деякий час.


4

Отче небесний, хай буде воля твоя………………
  

5

Робив ти все,
що було  в твоїх силах
і навіть більше.

Лиш спокій бажаний, о, Господи, спини наш біль.

  

6

Якимось чудом врятувавшись,
втішаємось тим, що нас чекає.

Господь із нами вранці і вночі,
і не залишить нас він кожен новий день.

7

Боролися, надіялися, однак втратили.

  

8

Коли втрачаєш сили,
це не смерть, це визволення.

  

9

Материнське серце перестало битись.


10

Найцінніший заповіт людини – це слід, який його життя залишило в наших серцях.

  

11

Ми дякуємо тобі за все, що ти для нас зробив (зробила). Ми сподіваємось, що повертаєшся до нашого Господа.
  

12

І коли я блукаю у темряві долини,
я не боюся , що зі мною щось трапиться, бо ти завжди зі мною.

Вкажи мені шляхи твої, та проведи мене дорогами твоїми.


13

Господь, початок і кінець у руках твоїх.
  

14

Я лежу і спочиваю з миром.

  

15

Одного дня не почнеться ранок, одного дня почнеться сьогодні, якому не буде кінця:
Вічність.

16

Туди. куди ти йдеш, туди хочу піти і я;
Там, де ти залишаєшся, я залишусь теж.

Твій народ – це мій народ,
твій Бог – це мій Бог.
  

17

Всі три: віра, надія, любов, але найвеличніша серед них все ж таки любов.
  

18

Господь, тобі я довіряю свою душу.

19

Не слід осміювати світ,
його не слід оплакувати
лише пізнати.
  

20

Хто живе у пам’яті любимих,
не мертвий, а лише далеко.

Той мертвий, про кого забули.